Обійми слів

Слова обіймають так ніжно за ноги
Тримають собою - не можу піти
Це ті обіцянки які я давав собі колись
А потім порушив і вирішив більше ні

Вони врятували колись поранену душу
Підняли з колін і надали змоги йти
А зараз вони обрізають мої крила
Дають зробити крок у бік та на дають зійти

Мабуть так виглядає душа у клітині
Коли вона рветься літати а не може навіть піти
Ти знаєш я як митець що має що їсти
Якій кольори поміняв на буденність

І місто моє - тюрма - я запертий в стіни
Ходити, кататись, мовчати - ті ж люди, ті ж сни
Я можу зірватись на день може два може тиждень
Та це лише крок - і я знову там де колись

Слова обіймають так ніжно за ноги
Тримають собою - не можу зійти
Це ті обіцянки які я давав собі колись
А потім порушив і вирішив більше ні